search
І А Б В Г З К Л Н О П Р С Т Х Ч 
ЛІТЕРИ Г ТА Ґ У СЛОВАХ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ
Проф. І. Вихованець описує місце фонеми ґ в українській мові так: «Фонема ґ посідає периферійне місце в сукупності фонем української мови, що засвідчує її використання в порівняно небагатьох словах звуконаслідувального та іншомовного походження. Проте вона функціонує в українській мові, що і сприяло закріпленню літери ґ. Звичайно, ідеться здебільшого про іншомовні слова»1. Існують дві відмінні пропозиції впровадження літери ґ, що їх представляють з одного боку проф. О. Пономарів, а з іншого - проф. В. Німчук. Проф. О. Пономарів твердить: «У словникові щодо використання фонем г та ґ у словах іншомовного походження застосовано засади «Українського правопису» 1928 р. з деякими уточненнями, а саме: 1. проривний ґ і фрикативний г слов'янських мов завжди відтворюються українським г, оскільки вживаються, як правило, в однокореневих лексемах (пол. głowa - голова, чес. mohutný - могутній та ін.); 2. у всіх грецизмах вживається тільки г (агностик, агонія, Галилея, Голгофа, Гомора та ін.); 3. у запозиченнях з інших мов фонема h послідовно передається через г, а не х (гокей, гоббі, гумор (лат. humor), гуманіст (лат. humanist) та ін.); 4. g у давно засвоєних словах також відтворюється українським г (гусар, гравюра та ін.). Із власних назв це стосується насамперед найменувань країн, міст, гір, річок, та інших ономастичних об'єктів (Англія, Голландія та ін.); 5. у неслов'янських антропонімах, а також у новіших загальних назвах розрізняємо h та g, що передаються відповідно через г та ґ: Hegel - Геґель, Copenhagen - Копенгаґен»2. Проф. В. Німчук вважає, що «на сучасному етапі доцільно вернутися до правил 1919 - 1921 р. і проєкту Українського Правопису 1926 року, що веліли в іншомовних запозиченнях - загальних назвах писати г, незалежно від того, h чи g вони мають у мовах-джерелах, а в топонімах й антропонімах писати г та ґ відповідно до того, з h чи g звучить і пишеться назва в мові, з якої слово до нас прийшло (крім давно засвоєних, зокрема через грецьку мову, - Англія, Єгипет, Рига та ін.)»3. Рекомендація ІБТП ІБТП пропонує не надуживати літерою ґ і невмотивовано не розширювати її вжитку у релігійній і богословській лексиці, зберігаючи фонологічну систему української мови. 1. У загальній лексиці (запозиченій зі слов'янських мов, з грецької, латинської та інших) фонеми г і ґ передавати тільки буквою г, крім тих, що засвідчені з ґ у Словнику іншомовних слів (Київ, 2000). 2. Через ґ можна писати лексеми, які є незасвоєними запозиченнями (альтер еґо, Вульґата, Ґавдеамус, персона ґрата, Септуаґінта). 3. У топонімах й антропонімах писати г або ґ відповідно до того, h чи g звучить і пишеться у назві в мові-джерелі, крім давно засвоєних запозичень (їх пишемо лише через г). Пишемо з г // Пишемо з ґ агапа // альтер еґо Агатангел // Вульґата Агафія // Ґавдеамус агіографія // персона ґрата агностик // Септуаґінта агностицизм // ангел // апологетика // апологет // апологія // архистратиг // Атенагор // Атеноген // Галатія // Галилея // Галина // -гамія // геєна // Геката // -генез // генеза // Георгій // Гера // Геракл // Геркулес // герменевтика // Гермес // Геродот // гетеро- // Гетсиманія // Гея // гимн // гимнографія // гіпер- // гіпо- // Гіпократ // гноза // -гнозія // гностицизм // Гологота // Голіят // Гомер // гомілія // гомілетика / гомо- // Гомора // -гонія // -грама // -граф // -графія // григоріянський // деміург // догма // его- // екзегеза // Євангеліє // Єгипет // ігумен // індельгенція // керигма // колегія // колегіяльність // конгрегація // літургійний // літургія // -лог // -логія // Логос // магія // містагогія // регент // релігія // Теоген // Теогност //


Термінологічно-правописний порадник для богословів та редакторів богословських текстів (Інститут богословської термінології та перекладів) 

skip_previousКОНТЕКСТНИЙ ПАРАЛЕЛЬНИЙ ВЖИТОКЛІТЕРИ И ТА І В ІНШОМОВНИХ ЗАГАЛЬНИХ НАЗВАХskip_next

T: 0.020766154 M: 15 D: 0